На допомогу вчителю

 

Положення про календарно-тематичне планування 

1. Загальні положення

1.1.    Положення складено на основі Закону України «Про освіту», Державного стандарту загальної освіти в контексті модернізації укра­їнської освіти.

1.2.   Положення містить вимоги щодо оформлення календарно-тематичного планування вчителя.

1.3.   Календарно-тематичне планування вчитель розробляє на кож­ний клас відповідно до навчальної програми й вимог Державного освітнього стандарту (мінімуму змісту освіти).

 

1.4.    Календарно-тематичне планування розробляє вчитель, роз­глядають на засіданні предметних кафедр, обговорюють на засіданні педагогічної ради, узгоджують із заступником директора з науково- методичної роботи, затверджує директор навчального закладу не піз­ніше ніж ЗО серпня.

1.5.  Завдання календарно-тематичного планування:

§  визначення місця кожної теми в річному курсі й місце кожного уроку в темі;

§  визначення взаємозв’язку між окремими уроками, темами річ­ного курсу;

§  організація раціональної роботи й озброєння учнів системою знань, умінь, навичок із предмета.

 

1.6.    Ступінь розробки календарно-тематичного планування є кри­терієм професіоналізму вчителя.

2. Структура календарно-тематичного планування

Календарно-тематичний план учителя передбачає такі розділи:

§  титульний лист;

§  вступна частина;

§  програмне й навчально-методичне забезпечення навчального плану;

§  основні вміння й навички, які повинні бути сформовані в учнів по закінченню курсу;

§  власне тематичне планування навчального предмета.

 

3. Вимоги щодо оформлення календарно- тематичного планування

 

3.1.   Титульний лист повинен містити такі відомості:

§  найменування освітнього закладу;

§  назва документа (календарно-тематичне планування);

§  назва предмета (має відповідати назві предмета в робочому пла­ні навчального закладу);

§  навчальний рік;

§  клас;

§  річна кількість годин;

§  кількість годин на тиждень;

§  планова кількість контрольних, практичних, лабораторних робіт;

§  прізвище, ім’я та по батькові вчителя.

3.2.   На титульній сторінці мають бути записи:

§  «Розглянуто на засіданні предметної кафедри вчителів. Прото­кол № _ від      20            р.»;

§  «Погоджено: заступник директора із навчально-виховної робо­ти»;

3.3.   У вступній частині необхідно вказати:

§  найменування навчального предмета (біологія, історія та ін.);

§  мету вивчення курсу;

§  завдання (освітні, розвивальні, виховні);

§  освітні технології.

3.4.    Навчально-методичне забезпечення навчального плану передбачає такі відомості:

§  кількість годин на тиждень згідно з програмою;

§  реквізити програми;

§  навчально-методичні комплекси (НМК).

3.5.    Розділ «Основні вміння й навички, які мають бути сформова­ні в учнів із позакласного вивчення курсу» передбачає перерахування освітніх умінь і навичок відповідно до нормативних документів Мі­ністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

3.6.   Календарно-тематичне планування оформляють у друкованій формі, обов’язково зазначають номер і дату проведення уроку, зміст (тему) уроку, примітку.

3.7.  Графа «Зміст (тема) уроку» включає:

§  загальні назви теми;

§  кількість годин, відведених на вивчення даної теми;

§  теми кожного уроку;

§  контроль по завершенню вивчення даної теми;

§  назву практичних, лабораторних, теоретичних робіт.

3.8   У графі «Примітка» можуть міститися помітки, зроблені вчи­телем у процесі роботи з тематичним плануванням (використання додаткової літератури, зміст індивідуальних завдань для учнів, які відстають у навчанні, нетрадиційні форми роботи на уроках, індиві­дуальна діяльність, яка планується, необхідне обладнання, тип про­відної діяльності учнів на уроці, види уроків).

3.9.   Зміст плану навчального курсу має відповідати змісту програ­ми, за якою організовано навчання.

3.10.   Відмінність від змісту програми допускається не більше ніж на 10 %. Усі зміни необхідно вказати в плані й обгрунтувати (додаток).

Додаток  2  до протоколу

                                                                             педагогічної ради

                                                                             Зірненської ЗОШ  І-ІІІ ступенів

                                                                             від 20.04.2020 №05

 

Методичні рекомендації «Про проведення контролю навчальних досягнень та  записів у класний журнал»

 МИСТЕЦТВО 

Навчаючи мистецтву дистанційно, з метою недопущення перевантаження учнів, вчитель може  запропонувати їм виконати одне-два цікавих творчих завдання, адже місія вчителя – сприяти зростанню в учнів інтересу до мистецтва.

Обираючи завдання, важливо враховувати не лише вікові особливості учнів, а й їхні мистецькі вподобання.

Що стосується образотворчої діяльності учнів у період карантину, то варто згадати про нетрадиційні техніки малювання, адже вони дають можливість відійти від стереотипів, надати дитині максимальну свободу в її образотворенні. Нетрадиційні техніки досить прості в технічному плані, тому діти легко їх засвоюють і отримують задоволення від результатів. Такі техніки дають учням унікальні можливості для експериментування, пошуків образів, сміливих втілень на папері незвичайних фантазій, вражень, думок.

Учням  будуть посильні сучасні руханки, ритмічні вправи з використанням «звучних жестів», пен-таппінг, степ руками чи біт бокс, виконання  асоціативних композицій за мотивами улюбленого музичного твору;  створення дизайну одягу, інтер’єру, машин тощо; опанування  мистецтва графіті; спроба  у фотомистецтві.

Старшокласникам варто запропонувати представити результати власної практичної художньо-пізнавальної та творчої діяльності у вигляді презентацій індивідуальних проєктів, результатами яких можуть бути: макет архітектурної споруди, тематична газета, плакат, афіша, фоторепортаж, карта подорожі Україною, мультимедійна презентація, збірка аудіо- чи відеоматеріалів, паперова мозаїка, ескіз вітража, супрематична композиція, ікебана, колаж, інсталяція, копія відомої картини тощо. Теми проєктів обираються старшокласниками спільно з учителем відповідно до програми та з урахуванням індивідуальних потреб та інтересів учня.

Формою перевірки інформаційно-пізнавальної діяльності здобувачів освіти з мистецтва можуть бути відгадування або створення кросвордів, вирішення завдань на встановлення відповідностей між поняттями, доповнення або створення схем, таблиць, опрацювання текстів із прихованими помилками, створення опорного конспекту у вигляді «асоціативного куща», головним словом якого може бути вид мистецтва (живопис, кіно), мистецький стиль (бароко, модернізм), мистецька персоналія (Т. Шевченко, І. Миколайчук), назва країни (Єгипет, Індія) тощо.

З метою активізації роботи учнів, максимального залучення їх до творчості доцільно організовувати дистанційні конкурси, віртуальні виставки, мистецькі квести, творчі флешмоби, використовуючи сайт закладу освіти, сторінку у фейсбуці, вчительський блог чи групи у вайбері.

Підсумкова оцінка за семестр з предметів художньо-естетичного циклу для здобувачів освіти 5–11 класів виставляється за результатами поточного оцінювання з урахуванням оцінок, здобутих до початку карантину. Написання контрольних робіт із предметів мистецької освітньої галузі є неприпустимим.

Кількість робіт, раніше передбачених учителем для поточного оцінювання, варто оптимізувати з метою недопущення перенавантаження учнів.

Учні, які не мають результатів поточного оцінювання з об’єктивних причин, можуть бути оцінені за результатами проведення тестової роботи за допомогою тестових технологій.

Система оцінювання навчальних досягнень у мистецькій освітній галузі ґрунтується виключно на позитивному ставленні до кожного учня; оцінюється не рівень його недоліків і прорахунків, а рівень особистісних компетенцій – узагальненого результату в порівнянні з його попередніми досягненням.

 Положення про навчальний  кабінет предметів художньо-естетичного циклу у загальноосвітніх навчальних закладах

1. Загальні положення

1.1. Діяльність кабінету предметів художньо-естетичного циклу  як навчального приміщення здійснюється згідно із Положенням про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів зареєстрованого в внутрішніх справ України від 30.09.98 № 348/70, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.09.2004 № 1121/9720 та затвердженого наказом Міністерством освіти і науки України  20.07.2004  № 601, розроблено відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту», концепції художньо-естетичного виховання та інших законодавчих актів України.

Це Положення поширюється на кабінети предметів художньо-естетичного циклу.

1.2. Положення визначає основні завдання, порядок створення й організації роботи кабінетів предметів художньо-естетичного циклу, установлює загальні вимоги до їх оснащення та змісту роботи.

1.3. Кабінети предметів художньо-естетичного циклу - це навчальне приміщення (клас), яке є навчальним та навчально-методичним осередком пропаганди мистецтва серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

1.4. Кабінети предметів художньо-естетичного циклу створюються в загальноосвітніх навчальних закладах за наказом його керівника.

1.5. Кабінети предметів художньо-естетичного циклу загальноосвітніх навчальних закладів можуть використовуватися для проведення навчання, перевірки знань та як виставкові зали творчих робіт вчителів, художників, учнів.

1.5. Відповідно до Положення готовність кабінету до нового навчального року проводить комісія, створена за наказом відділу (управління) освіти і науки районної (міської) держадміністрації. До цієї комісії входять представники зазначених органів управління освітою, керівник навчального закладу.

2. Основні завдання та зміст роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу

2.1. Основними завданнями кабінету предметів художньо-естетичного циклу в загальноосвітніх навчальних закладах є навчання та художньо-естетичне виховання учнів.

2.2. Організація роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу  повинна забезпечувати реалізацію змісту художньо-естетичної освіти, а саме, розвитку культурного та духовного рівня учнів.

2.3.Напрями використання кабінету предметів художньо-естетичного циклу  в навчально-виховному процесі визначаються педагогічними і дидактико-методичними завданнями.

2.4. Відповідно до основних завдань, зазначених у п. 2.1 цього Положення, кабінет предметів художньо-естетичного циклу  здійснює таку роботу:

2.4.1 навчання учнів з предметів «Мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Музичне мистецтво»,  «Художня культура», «Естетика» та інших предметів, які передбачають художньо-естетичне виховання учнів;

2.4.2 проведення тематичних занять, зустрічей з митцями, лекцій, семінарів, мистецьких тижнів, консультацій для учнів з питань художньо-естетичної освіти;

2.4.3 здійснення зв'язку з художніми та музичними навчальними закладами, науковими установами та іншими мистецькими організаціями з питань навчання художньо-естетичної освіти;

2.4.4 підготовку та проведення виставок, конкурсів, фестивалів, концертів тощо.

 

3. Вимоги до безпечної експлуатації кабінету предметів художньо-естетичного циклу

3.1. Приміщення кабінету предметів художньо-естетичного циклу  має відповідати вимогам:

ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів", затверджених наказом Держкоммістобудування України від 27.06.96 № 117;

Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 № 4, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533;

Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України, затверджених спільним наказом Міністерства освіти України та Головного Управління Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.98 № 348/70, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17.12.98 за № 800/3240 (із змінами).

3.2. Приміщення кабінету художньо-естетичного циклу  повинно мати природне і штучне освітлення відповідно до СНиП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение".

3.3. Під час експлуатації систем електропостачання, електрообладнання в кабінеті предметів художньо-естетичного циклу  користуються вимогами Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533.

3.4. Вимоги пожежної безпеки для кабінету предметів художньо-естетичного циклу  визначаються Правилами пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України, затвердженими спільним наказом Міністерства освіти України і Головного Управління Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.98 №348/70, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17.12.98 за № 800/3240 (із змінами).

3.5. Кабінети предметів художньо-естетичного циклу  забезпечуються опаленням і вентиляцією відповідно до СНиП 2.04.05-91 "Опалення, вентиляція і кондиціонування" з таким розрахунком, щоб у приміщенні підтримувалась температура у межах 17-20^оС і відносна вологість повітря 40-60%.

3.6. За згодою директора (заступника директора) закладу примі­щення кабінетів можуть використовуватись для проведення уроків з інших предметів, виховних заходів, батьківських зборів.

4. Обладнання кабінету художньо-естетичного циклу 

4.1 Кабінети предметів художньо-естетичного циклу  мають бути оснащені:

4.1.1 навчальними планами та програмами з питань художньо-естетичної освіти, програмним забезпеченням для персональних комп'ютерів, нормативно-правовими актами з художньо-естетичної освіти, методичною і довідковою літературою, директивними, інструктивними та іншими матеріалами, необхідними для проведення навчання з художньо-естетичної освіти;

4.1.2 підручниками, навчальними та наочними посібниками і навчальним приладдям (плакати, стенди, схеми таблиці, репродукції картин, макети, моделі, відеофільми тощо);

4.1.3 технічними засобами навчання (проекційна, аудіо та відеоапаратура, комп'ютерна техніка, електронні музичні інструменти тощо);

4.1.4 навчальним інвентарем – музичний інструмент (фортепіано, баян, акордеон, дитячі музичні інструменти тощо), мольберти, натурні зразки, драп, демонстраційні прилади та пристрої, схеми  тощо;

4.1.5 станками та дзеркальною стіною для занять хореографією.

4.2. Для зберігання навчального обладнання та приладдя потрібно мати секційні шафи, які розміщують у приміщенні кабінету, або вздовж однієї з бокових стінок.

       Секційні шафи мають бути укомплектовані:

•   картотекою аудіовізуальних засобів, відеотекою, педагогічними електронними засобами, мультимедійними засобами, картотекою на­вчальних комп'ютерних програм;

•   бібліотечкою науково-популярної, довідково-інформаційної і методичної літератури, підручниками, збірниками задач, журнала­ми, необхідними в навчально-виховній роботі з предмета;

•   картотекою дидактичних матеріалів, інструкціями для виконан­ня лабораторних і практичних робіт, дослідів, спостережень;

•   картотекою завдань для здійснення індивідуального підходу до навчання, організації самостійної роботи учнів, проведення контроль­них робіт, тематичних атестацій;

•   фонохрестоматійний матеріал для сприймання музики.

4.3 У кабінетах предметів художньо-естетичного циклу  можна розміщувати постійно діючі виставки учнів, вчителів та художників.

5. Організація роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу

5.1. Робота кабінету предметів художньо-естетичного циклу  здійснюється відповідно до навчальних планів і програм з предметів «Мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Музичне мистецтво»,  «Художня культура», «Естетика»» та інших предметів, які передбачають художньо-естетичне виховання учнів.

5.2. Перспективний план оснащення кабінету засобами навчання та шкільним обладнанням складає завідувач кабінету за погодженням з директором закладу, у разі необхідності (закупівля і встановлен­ня нового складного обладнання) — з місцевим органом управління освітою, органами державної санітарно-епідеміологічної служби та пожежної охорони.

5.3. Відповідно до Положення про піклувальну раду загальноосвітньо­го навчального закладу, затвердженого наказом МОН України № 45 від 05.02.2001 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 146/5337 19.02.2001 р., і в межах, що належать до компетенції піклувальної ради, робота і матеріально-технічне оснащення навчальних кабінетів контролюються і спрямовуються піклувальною радою за­гальноосвітнього навчального закладу.

5.4. Організація роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу  покладається наказом керівника загальноосвітніх навчальних закладів на вчителя мистецьких дисциплін, який має відповідну професійну підготовку і в установленому порядку пройшов курсове навчання та атестацію з предмету.

5.5. Особа, відповідальна за організацію роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу:

•   розробляє план роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу  на поточний навчальний рік;

•   сприяє забезпеченню високої ефективності навчально-методичної діяльності кабінету, упровадженню та ефективному використанню в його роботі навчально-наочних і методичних посібників, довідково-інформаційних матеріалів, сучасних технічних засобів навчання та контролю знань тощо;

•   готує пропозиції щодо вдосконалення форм і методів роботи та оснащення кабінету;

•   забезпечує справний стан обладнання кабінету;

•   сприяє створенню та оснащенню куточків (стендів) з художньо-естетичної освіти, виставок  в навчальних кабінетах, інших приміщеннях навчального закладу та забезпеченню їх засобами друкованих, навчально-наочних демонстраційних матеріалів, власних та учнівських творчих робіт;

•   забезпечує дотримання в кабінеті правил електричної та по­жежної безпеки, чистоти, порядку тощо;

•   систематично веде інвентарну книгу із занесенням до неї відповідних змін про нові надходження, витрати та списання матері­альних цінностей.

 

6. Оформлення навчальних кабінетів

6.1.   На вхідних дверях кабінету повинен бути відповідний напис на табличці з назвою кабінету: «Кабінет музичного мистецтва», «Кабінет естетики», «Кабінет образотворчого мистецтва», «Кабінет художньої культури» або загальна назва «Кабінет дисциплін художньо-естетичного циклу» тощо.

Крім того, на вхідних дверях класної кімнати може бути цифрове позначення та літера класу, за якою закріплений даний клас початко­вої школи, наприклад «5-А клас».

6.2.   Для оформлення кабінетів передбачено створення навчально-методичних експозицій змінного та постійного характеру.

6.3.   До постійних експозицій кабінету належать:

•   інструкція з безпеки праці та пожежної безпеки, правила роботи в кабінеті;

•   портрети видатних художників, композиторів тощо;

•   таблиці побудови зображення на площині;

•   таблиці повітряної та лінійної перспективи тощо;

•   твори видатних митців України;

•   кращі зразки творів мистецтва світового значення;

•   скульптурні композиції;

•   творчі роботи учнів.

6.4.         До експозицій змінного характеру належать:

•   виставка кращих робіт учнів;

•   матеріали до теми наступних уроків, орієнтовні завдання тема­тичного оцінювання, державної атестації;

•   додаткова інформація відповідно до навчальної програми, зо­крема про життєвий і творчий шлях художників, композиторів, висвітлен­ня поточних подій розвитку мистецтва у нашій країні та за її межами;

•   матеріали краєзнавчого характеру;

•   результати експериментальної та дослідницької роботи учнів;

•   результати учнівських олімпіад, конкурсів, турнірів тощо. Мате­ріали експозицій оновлюються при переході до вивчення нової теми.

6.7.   Для розташування експозицій використовуються змінні пластинчасті, перфоровані або решітчасті стенди, що розміщують на ст

 

4. Обладнання кабінету художньо-естетичного циклу 

4.1 Кабінети предметів художньо-естетичного циклу мають бути оснащені:

4.1.1 навчальними планами та програмами з питань художньо-естетичної освіти, програмним забезпеченням для персональних комп'ютерів, нормативно-правовими актами з художньо-естетичної освіти, методичною і довідковою літературою, директивними, інструктивними та іншими матеріалами, необхідними для проведення навчання з художньо-естетичної освіти;

4.1.2 підручниками, навчальними та наочними посібниками і навчальним приладдям (плакати, стенди, схеми таблиці, репродукції картин, макети, моделі, відеофільми тощо);

4.1.3 технічними засобами навчання (проекційна, аудіо та відеоапаратура, комп'ютерна техніка, електронні музичні інструменти тощо); 

4.1.4 навчальним інвентарем - музичний інструмент (фортепіано, баян, акордеон, дитячі музичні інструменти тощо), мольберти, натурні зразки, драп, демонстраційні прилади та пристрої, схеми тощо;

4.1.5 станками та дзеркальною стіною для занять хореографією.

4.2. Для зберігання навчального обладнання та приладдя потрібно мати секційні шафи, які розміщують у приміщенні кабінету, або вздовж однієї з бокових стінок.

Секційні шафи мають бути укомплектовані: 

o картотекою аудіовізуальних засобів, відеотекою, педагогічними електронними засобами, мультимедійними засобами, картотекою навчальних комп'ютерних програм;

o бібліотечкою науково-популярної, довідково-інформаційної і методичної літератури, підручниками, збірниками задач, журналами, необхідними в навчально-виховній роботі з предмета;

o картотекою дидактичних матеріалів, інструкціями для виконання лабораторних і практичних робіт, дослідів, спостережень;

o картотекою завдань для здійснення індивідуального підходу до навчання, організації самостійної роботи учнів, проведення контрольних робіт, тематичних атестацій;

o фонохрестоматійний матеріал для сприймання музики.

4.3 У кабінетах предметів художньо-естетичного циклу можна розміщувати постійно діючі виставки учнів, вчителів та художників.
^ 5. Організація роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу 

5.1. Робота кабінету предметів художньо-естетичного циклу здійснюється відповідно до навчальних планів і програм з предметів "Мистецтво", "Образотворче мистецтво", "Музичне мистецтво", "Художня культура", "Естетика"" та інших предметів, які передбачають художньо-естетичне виховання учнів.

5.2. Перспективний план оснащення кабінету засобами навчання та шкільним обладнанням складає завідувач кабінету за погодженням з директором закладу, у разі необхідності (закупівля і встановлення нового складного обладнання) - з місцевим органом управління освітою, органами державної санітарно-епідеміологічної служби та пожежної охорони.

5.3. Відповідно до Положення про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом МОН України № 45 від 05.02.2001 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 146/5337 19.02.2001 р., і в межах, що належать до компетенції піклувальної ради, робота і матеріально-технічне оснащення навчальних кабінетів контролюються і спрямовуються піклувальною радою загальноосвітнього навчального закладу.

5.4. Організація роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу покладається наказом керівника загальноосвітніх навчальних закладів на вчителя мистецьких дисциплін, який має відповідну професійну підготовку і в установленому порядку пройшов курсове навчання та атестацію з предмету.

5.5. Особа, відповідальна за організацію роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу:

o розробляє план роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу на поточний навчальний рік;

o сприяє забезпеченню високої ефективності навчально-методичної діяльності кабінету, упровадженню та ефективному використанню в його роботі навчально-наочних і методичних посібників, довідково-інформаційних матеріалів, сучасних технічних засобів навчання та контролю знань тощо;

o готує пропозиції щодо вдосконалення форм і методів роботи та оснащення кабінету;

o забезпечує справний стан обладнання кабінету;

o сприяє створенню та оснащенню куточків (стендів) з художньо-естетичної освіти, виставок в навчальних кабінетах, інших приміщеннях навчального закладу та забезпеченню їх засобами друкованих, навчально-наочних демонстраційних матеріалів, власних та учнівських творчих робіт;

o забезпечує дотримання в кабінеті правил електричної та пожежної безпеки, чистоти, порядку тощо;

o систематично веде інвентарну книгу із занесенням до неї відповідних змін про нові надходження, витрати та списання матеріальних цінностей.
^ 6. Оформлення навчальних кабінетів

6.1. На вхідних дверях кабінету повинен бути відповідний напис на табличці з назвою кабінету: "Кабінет музичного мистецтва", "Кабінет естетики", "Кабінет образотворчого мистецтва", "Кабінет художньої культури" або загальна назва "Кабінет дисциплін художньо-естетичного циклу" тощо.

Крім того, на вхідних дверях класної кімнати може бути цифрове позначення та літера класу, за якою закріплений даний клас початкової школи, наприклад "5-А клас".

6.2. Для оформлення кабінетів передбачено створення навчально-методичних експозицій змінного та постійного характеру.

6.3. До постійних експозицій кабінету належать: 

o інструкція з безпеки праці та пожежної безпеки, правила роботи в кабінеті;

o портрети видатних художників, композиторів тощо;

o таблиці побудови зображення на площині;

o таблиці повітряної та лінійної перспективи тощо;

o твори видатних митців України;

o кращі зразки творів мистецтва світового значення;

o скульптурні композиції;

o творчі роботи учнів.

6.4. До експозицій змінного характеру належать:

o виставка кращих робіт учнів;

o матеріали до теми наступних уроків, орієнтовні завдання тематичного оцінювання, державної атестації;

o додаткова інформація відповідно до навчальної програми, зокрема про життєвий і творчий шлях художників, композиторів, висвітлення поточних подій розвитку мистецтва у нашій країні та за її межами;

o матеріали краєзнавчого характеру;

o результати експериментальної та дослідницької роботи учнів;

o результати учнівських олімпіад, конкурсів, турнірів тощо. Матеріали експозицій оновлюються при переході до вивчення нової теми.

6.7. Для розташування експозицій використовуються змінні пластинчасті, перфоровані або решітчасті стенди, що розміщують на стінах.

Синхронне й асинхронне дистанційне навчання

У переважній більшості шкіл цей навчальний рік відбувається у форматі змішаного навчання, коли практикують поєднання різних режимів роботи (онлайн та аудиторна) у різних класах чи в різний часу. 

Непросто вибрати конкретну комбінацію, яка найкраще підійде для умов, особливостей та обмежень закладу, класу, колективу вчителів і родинної спільноти. А для онлайнової частини змішаного навчання потрібно обирати синхронний чи асинхронний режим взаємодій. Розглянемо їхні особливості докладніше.

Отож, синхронний режим передбачає взаємодію між суб'єктами дистанційного навчання, під час якої учасники одночасно перебувають в електронному освітньому середовищі або спілкуються за допомогою засобів аудіо-, відеоконференції. Інакше кажучи, це проведення уроку в режимі реального часу в обраному цифровому середовищі. Рівночасно присутні вчитель та учні класу, спілкуючись приблизно так, як це відбувається на звичайному уроці.

Асинхронний режим означає взаємодію між суб'єктами дистанційного навчання, за якої учасники взаємодіють між собою із затримкою в часі, застосовуючи при цьому інтерактивні освітні платформи, електронну пошту, форуми, соціальні мережі тощо. Можна сказати, що це режим більш самостійного навчання, яке, водночас, підтримується вчителем з використанням відповідних цифрових інструментів.

Які переваги та недоліки цих форматів навчання?

Синхронне навчання – це швидкий і безпосередній зворотний зв'язок, як від учителя, так і від учнів. Відповіді та реакції надаються в режимі реального часу, майже так само, як і на звичайному уроці. Звісно, є технологічні обмеження, які означають, що одночасно говоритиме лише хтось один, і на екрані можна побачити не всіх учасників воднораз, якщо їх достатньо багато. Лише в синхронному форматі можна організувати безпосередню взаємодію учнів у малих групах, швидко обговорити питання та прийняти рішення.

Однак, синхронне навчання вимагає онлайн-присутності в чітко визначений час. Це може бути проблемою, особливо коли вдома є кілька осіб з графіками, що накладаються. Певна частина синхронного заняття йде на узгодження технічних перешкод, перепитування й уточнення через непередбачувані перебої зі зв’язком та інші організаційні моменти.

Натомість асинхронний режим передбачає роботу за власним графіком та у власному темпій максимально використовує переваги змішаного навчання. Це дозволяє опановувати матеріал, орієнтуючись на власне розуміння, а не на темп решти групи. Водночас, асинхронний режим може давати відчуття більшої ізольованості, адже знижується відчуття навчальної спільноти, якщо спеціально не підтримувати його. Крім того, це вимагає від учнів доволі високої самодисципліни та розвиненого вміння керувати своїм часом, що може бути досить складним, зокрема за відсутності попереднього досвіду такої роботи.

Таким чином, розглянувши особливості цих форматів навчання, можна виокремити види та форми діяльностей, які дозволять максимально ефективно застосувати кожен із цих режимів.

Організаційні моменти та консультації

Синхронне заняття варто використовувати для організації навчального процесу, відповідей на запитання щодо змісту чи вирішення проблем щодо доступу до цифрових сервісів, які виникли в учнів, можливо, пропонуючи альтернативні варіанти виконання завдань.

Водночас, добре працює схема відведення певних періодів навчального дня для консультацій– учні знають, що можуть звернутись у цей час і отримати безпосередню відповідь. Якщо ж запитання виникає в інший момент, варто встановити правила надання відповіді поза межами таких консультацій. Наприклад, на запитання, отримане електронною поштою чи в месенджер між 9-ю та 15-ю годиною, можна очікувати відповідь упродовж однієї години.

При асинхронній організації навчального процесу особливої важливості набуває систематичність наповнення цифрової навчальної платформи, обраної закладом освіти. Потрібно надавати чіткі інструкції та передбачити різні канали комунікації (електронна пошта, доступна форма зворотного зв’язку, месенджер, телефон тощо) на випадок виникнення технічних негараздів.

Викладання нового матеріалу

За традиційного підходу на уроці вчитель повідомляє новий матеріал, а вдома (асинхронно) учні його опрацьовують, виконуючи вправи та завдання. Такий підхід є виправданим в окремих випадках, коли учні не мають попереднього досвіду самостійного опрацювання матеріалу, або цей матеріал є зовсім новим чи високої складності. Частіше ж доцільніше спробувати реалізовувати підхід перевернутого класу, коли сам новий матеріал опрацьовують асинхронно, а на онлайновому занятті відбувається його обговорення та практичне закріплення.

Таким чином учні можуть отримати матеріал у зручному для себе форматі. Це може бути опрацювання доступного підручника, відео-запису від свого вчителя, роликів з YouTube, TedX чи інших освітніх каналів, платформи Всеукраїнської школи онлайн тощо. Плануючи використання таких джерел, учитель має врахувати, що час опрацювання цих матеріалів не може перевищувати тривалості асинхронних занять.

Якщо заклад освіти має обґрунтовані сумніви щодо можливості всіх учнів підключитися до синхронних онлайнових занять, треба забезпечити отримання навчальних матеріалів та пояснень альтернативними шляхами. Це можуть бути відеозаписи, відкриті для перегляду в будь-який час, посилання на сторінки доступного підручника чи іншого посібника, надання доступу до презентації, конспекту заняття чи інших матеріалів.

Варто зазначити, що переважна більшість сервісів проведення онлайнових уроків дозволяють здійснювати запис занять. В окремих випадках доступ до таких записів можна використати як альтернативу відвідуванню синхронних уроків за умови забезпечення:

·         оптимальної тривалості та наповнення запису. У цифровому навчанні практикують короткі відеоролики тривалістю до 8-10 хвилин. Тож у разі планованого подальшого використання запису заняття варто обмежувати його тривалість або структурувати його таким чином, щоб можна було виокремити найбільш інформативний фрагмент.

·         приватності учасників уроку. Бажано, щоб частина уроку, пропонована в записі, не містила відео- чи аудіоматеріалів учнів, присутніх на занятті. Оптимально, якщо такий запис обмежується фрагментом з поясненням учителя. Також можна надавати доступ до такого відео лише для учнів конкретного класу. Цього можна досягнути, розміщуючи це відео не у відкритому доступі YouTube, а, скажімо, на хмарному диску Google лише для учасників шкільного домену.

Практичне закріплення вивченого

Варто пам’ятати, що фронтальна робота не може займати більшість часу заняття, незалежно від обраного формату взаємодії. Доцільно відводити значну частину уроку на індивідуальну та групову роботу учнів, виконання практичних вправ і застосування активних методів навчання.

На синхронних заняттях варто використовувати інтерактивні прийоми, практикувати роботу в малих групах (активовуючи кімнати breakout rooms відповідних сервісів відеоконференцій). Доречно буде скористатись інструментами миттєвої взаємодії, наприклад Kahoot, MentiMeter, Classtime та аналогічними. Іншими словами, максимально зважати на факт одночасної присутності великої кількості учасників для підтримки спільної роботи та взаємодій.

Можна створити шаблон завдання на білій дошці, доступний для заповнення кожним учнем індивідуально. Таку можливість надає, наприклад, сервіс WhiteBoard.Chat. Учитель може переглядати результати опрацювання шаблону усіма учнями й, за потреби, демонструвати окремі фрагменти розв’язків, коментуючи їх.

Однак, плануючи використання додаткових цифрових інструментів під час онлайнового заняття, варто врахувати, що не всі учні матимуть можливість перемикатися між сервісом відеоконференції та іншим застосунком, особливо при роботі з мобільного телефону чи планшету.

Асинхронна практика має передбачати значний простір для експериментів і можливості виправити ймовірні помилки. Тому тут краще застосувати інструменти на кшталт LearningApps, LiveWorkSheets, та інші, які дозволяють виконувати завдання довільну кількість разів без ризику отримати погану оцінку. Крім того, гнучкий розподіл часу в асинхронному режимі доцільно використати для виконання творчих, проєктних робіт. Для реалізації диференційованого підходу можна скористатися дошками вибору, коли учням пропонують певний набір завдань на вибір, і вони виконують у довільному порядку всі або лише частину завдань. Важливо підібрати альтернативні завдання таким чином, щоб забезпечити досягнення запланованих результатів навчання, але, ймовірно, різними шляхами та способами.

Контроль і перевірка знань

Так само, як і попередні етапи, перевірку засвоєння матеріалу можна здійснювати в різних режимах і форматах. Синхронно краще організовувати індивідуальні розмови з учнями, на яких обговорювати попередньо виконані завдання (знижуючи спокусу недотримання засад академічної недоброчесності). Асинхронно ж можна проводити тести, або практикувати індивідуалізовані завдання в різних форматах.

Рефлексія

У синхронному режимі можна практикувати традиційний спектр рефлексивних вправ і запитань, а також використати цифрові інструменти, скажімо, шаблони MentiMeter, Miro чи інші. 

Для мінімізації відчуття ізольованості та отримання зворотного зв’язку, зокрема при асинхронному навчанні, варто застосовувати опитувальники різних видів. Окрім стандартних інструментів створення форм (у хмарних сервісах Google чи Office 365), можна використати онлайнові дошки (Padlet, LinoIt, Flinga тощо), спільно формуючи їх наповнення, або взаємодіючи з готовими шаблонами.

Як поєднувати синхронне та асинхронне навчання?

Відповідно до положення про дистанційне навчання, «не менше 30 відсотків навчального часу, передбаченого освітньою програмою закладу освіти, організовується в синхронному режимі (решта навчального часу організовується в асинхронному режимі)».

Це можна реалізувати кількома моделями:

·         онлайново відбувається кожен третій урок предмета, а для решти часу пропонують завдання для самостійного опрацювання та виконання;

·         окремі предмети, за рішенням закладу освіти, можуть потребувати більше синхронного часу, аніж інші. У такому разі вони можуть мати більше онлайнових уроків, натомість інші дисципліни базуватимуться на асинхронному режимі взаємодій;

·         тривалість онлайнового уроку може становити 15 хвилин, а решту часу (30 хвилин) учні виконують завдання, базуючись на отриманому матеріалі.

Залежно від того, яку модель поєднання синхронного та асинхронного навчання обирає заклад і вчитель, можна по-різному наповнювати ці складові навчальними діяльностями.

Наприклад, можна розпочинати заняття синхронно, робити огляд матеріалу та спрямовувати учнів до попередньо записаного відеоуроку та набору практичних вправ і завдань, які опрацьовуються асинхронно. Наприкінці уроку відбувається повернення в спільний онлайн-простір, з’ясовуються проблемні моменти, даються відповіді на запитання, підбиваються підсумки, відбувається рефлексія.

Також можна відвести синхронний урок на розв’язування задач як для демонстрації певних прийомів учителем, так і розбору учнівських робіт. Асинхронно в такому разі відбувається закріплення вивченого.

Можна спланувати синхронне заняття таким чином, щоб упродовж його тривалості проводити опитування. У такому разі доцільно розбити клас на менші групи, щоб частина учнів працювала з учителем, відповідаючи на запитання індивідуально чи в малій групі, а решта класу працювала асинхронно над попередньо підготованими завданнями. За якийсь час (або на наступному занятті) групи міняються.

Таким чином, можна організувати онлайнову складову дистанційного навчання у різних комбінаціях синхронного й асинхронного режимів взаємодій, підсилюючи їх відповідні переваги

 

Формування творчої компетентності учнів. 

        Об’єктивною проблемою впровадження компетентнісного підходу до навчання є необхідність технологічної адаптації навчально-виховного процесу відповідно до нових вимог. Традиційними педагогічними технологіями, розробленими для знаннєвого підходу, неможливо продуктивно формувати компетентності учнів.

        Компетентність – це загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях набутих завдяки навчанню.

Ключовими компетентностями оволодіння якими дозволить учням вирішувати різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті є:

пізнавальна, особистісна, самоосвітня, соціальна, здоров’я особистості, творча компетентність.

        Для формування творчої компетентності учнів на уроках музичного мистецтва необхідно визначити види компетентності, які враховуються у всіх видах діяльності на уроці.

Пізнавальна музична компетентність містить:

-    навчальні   загальні досягнення в сфері музики;

-         єдності національного та загальнолюдського аспектів змісту музичної освіти, що забезпечує орієнтацію навчального матеріалу на цінності української національної музичної культури та світову музичну класику;

-         поліхудожності, що реалізується через встановлення об'єктивно   існуючих зв'язків між музикою та іншими видами мистецтв;

-         художньо-естетичне сприймання музики українських і зарубіжних композиторів у широкому діапазоні її видів, жанрів і форм (народної і професійної; хорової, симфонічної, вокальної, інструментальної, вокально-інструментальної тощо);

-         усвідомлення особливостей музичної мови, специфіки вираження художньої інформації в музиці;

-         опанування музики у зв'язках із іншими видами мистецтва для глибшого розуміння специфіки її образної мови та загальних закономірностей художнього відображення дійсності та внутрішнього світу людини у мистецтві;

Особистісна музична компетентність містить :

-         розвиток індивідуальних здібностей і талантів;

-         обізнаність у власних сильних та слабких сторонах;

-         здатність до рефлексії;

-         творчі інтелектуальні   завдання та  динамічні знання;

-         особистісні уміння   навчатися   та оперувати музичними знаннями;

-         набуття вокально-хорових навичок у процесі виконання пісень (народних і композиторських (класичних і сучасних);

-         спів із супроводом та без нього;

-         уміння   грати  на елементарних музичних інструментах (ритмічний супровід до пісень тощо);

-         уміння  імпровізувати (вокальне, інструментальне, ритмічне, пластичне);

-         інтерпретація інтонаційно-образного змісту прослуханих творів у процесі колективних обговорень і дискусій;

-         розвиток особистісних якостей, саморегуляція;

Самоосвітня музична компетентність містить:

-         здатність до самонавчання, організації власних прийомів самоосвіти;

-         відповідальність за рівень власної самоосвітньої діяльності;

-         гнучкість застосування знань, умінь, навичок в умовах швидких змін;

-         постійний самоаналіз, самоконтроль за власною діяльністю;

-         здатність приймати свої рішення і прагнути до розуміння власних потреб

-          вимог;

Соціальна музична компетентність  –  це :

-         співпраця, робота в команді, комунікативні навички;

-         соціальне єднання, уміння визначити особисті ролі в суспільстві;

-         ціннісні орієнтації;

-         культура міжособистісних відносин;

-         взаємодії компонентів соціального досвіду людини – емоційно - ціннісного

ставлення, музичних знань, умінь і компетенцій, творчості, спілкування;

-        застосування музики як засобу комунікації та творчого самовираження особистості,  практичне засвоєння основних музичних понять та необхідної музичної термінології;

Творча музична компетентність містить:

-         здатність до виявлення і постановки проблем;

-         здатність до висловлення великої кількості ідей;

-         гнучкість;

-         здатність до висловлення різноманітних ідей;

-         оригінальність;

-         здатність відповідати на подразники нестандартно;

-         здатність удосконалити об'єкт, додаючи деталі;

-         здатність вирішувати проблеми, тобто до аналізу і синтезу.

Крім ключових компетенцій також виділяють музично-освітні  компетенції:

1.  Загальнокультурна компетенція: формування культури почуттів, збагачення емоційно-естетичного досвіду, розвиток універсальних якостей творчої особистості;

2.  Предметна   компетенція   та компетенція особистісного самовдосконалення: опанування вокально-хоровими уміннями та навичками - здатності  керуватися набутими  музичними     знаннями  та  вміннями   у   процесі самостійної      діяльності   та   самоосвіти;

3.       Комунікативна компетенція: формування здатності сприймати та інтерпретувати музичні твори, висловлювати особистісне ставлення до них, аргументуючи свої думки, судження, оцінки ;

4.       Інформаційна та навчально-пізнавальна компетенції: формування  уявлень   про  сутність,   види  та  жанри  музичного мистецтва,   особливості   його   інтонаційно-образної   мови,   засвоєння основних   музичних   понять  та   відповідної   термінології   -   пізнання навколишнього світу засобами музичного мистецтва ;

5.       Ціннісно - сенсова компетенція: виховання ціннісних орієнтацій у сфері музики, музичних інтересів, смаків і потреб; розвиток загальних і музичних здібностей, творчого потенціалу особистості

6.       Загально предметна та загальнокультурна компетенції: розуміння учнями зв'язків музики з іншими видами мистецтва, з природним і культурним середовищем життєдіяльності людини.

     Для ефективного формування творчої компетентності розроблено типи завдань.

1.    Завдання з явно вираженим протиріччям;

2.    Завдання з некоректно наданою інформацією;

3.    Завдання на прогнозування (висування припущень);.

4.    Завдання на оптимізацію (вибір оптимального рішення);

5.    Завдання на рецензування (виявлення помилок, перевірка результатів, оцінка

процесу рішення і результату);

6.    Завдання на виявлення протиріччя і формулювання проблем (задачі схованого

питання, конструювання ситуацій, формулювання проблеми);

7.       Завдання на розробку алгоритмів;

8.    Завдання на коректну постановку умови (задачі на уточнення умов, вимог і

обмежень);

9.       Завдання, протилежні даному (у цих задачах можливий пошук способів

рішення, протилежних найбільше очевидному, розгляд рішення від кінця до

початку);

10.       Дослідницькі завдання (моделювання, експериментальні і графічні завдання);

11.       Завдання на винахід (імпровізація, створення нових способів дій);

12.       Логічні завдання (встановлення причинно-наслідкових зв’язків, на

доведення, пояснення, визначення понять);Завдання на управління (на планування, організацію або контроль діяльності);

13.       Комунікативно-творчі завдання.

        Під час підготовки творчих завдань необхідно дотримуватись певних вимог, а саме:

   дати можливість закріпити і поліпшити набуті навички:

   бути різноманітними і представляти різні типи алгоритмічних процесів;

   базуватися на наявних знаннях;

   максимально реалізувати творчий потенціал кожного учня;

   передбачати опрацювання різних видів інформації.

   забезпечити реалізацію між предметних і внутрішньо предметних зв’язків.

       Основою успішного набуття творчих, музичних компетенцій – є діяльність. Адже жодна людина не діятиме, якщо вона особисто не зацікавлена в цьому. Природа компетентності така, що вона може виявлятися лише в органічній єдності з цінностями людини, тобто в умовах глибокої  особистісної зацікавленості в даному виді діяльності. Отже, цінності є основою будь-яких компетенцій. Як же можна цього досягти? Як зацікавити учнів, щоб підвищити рівень їхньої компетентності? Визначено такі шляхи формування компетентності учнів

(за І. Підласим):

   створення умов для розвитку та самореалізації учнів;

   задоволення запитів та потреб школярів;

   засвоєння продуктивних знань, умінь;

   розвиток потреби поповнювати знання;

   виховання в цивілізованому суспільстві.

       У рамках нового компетентнісного підходу до праці учителя важливо визначати не глибину й обсяг його індивідуальних знань, а ступінь і характер особистих зусиль учителя,  рівень засвоєння учнями  вимог державного стандарту до якості освіти,  ефективності праці.     Компетентнісно орієнтований підхід в освіті не дозволяє ототожнювати оцінку освітніх результатів із звичною системою показників успішності діяльності учителя педагогічному стажу та атестаційним категоріям.Переорієнтування школи на формування ключових компетентностей повинні супроводжуватися зміною не тільки стратегії й технологій освіти, але й способів оцінювання освітніх результатів учнів та педагогічної діяльності учителя.

Компетентнісна спрямованість сучасної освіти вимагає модернізації форм, методів роботи, застосування інноваційних організаційних, змістових та технологічних нововведеннь.

-     Діапазон професійного педагогічного мислення, його категоріально - понятійний та концептуальний апарат;

-     Орієнтування у сфері що викладається предмету, рівень володіння, здібність до трансформації наочного змісту в діяльнісно - комунікативну форму;

-     Мотиваційна та практична готовність до виховання учнів, об’єм та вміння полегшувати взаємодію учасників педагогічного процесу;

-     Вміння  знімати психологічні бар'єри;

-     Вміння сприяти підвищенню індивідуальної активності і працездатності учасників педагогічного процесу;овнотареально забезпечуваних дій;

-     Володіння сучасними технологіями виконання різних видів діяльності: педагогічного моніторингу, проектувальною, організаторською, експертно - аналітичною;

-     Дослідницький потенціал викладача;

-     Активність педагога у напрямку саморозвитку, та самовдосконалення;

-     Ефективна організація пізнавальної діяльності, що навчальні до­сягнення, сформованість операцій розумової діяль­ності; уміння і навички опе­рувати науковими знання­ми та фактичним матері­алом);

-     Особистісна (розвиток індивідуальних здібностей і талантів, обізнаність у власних сильних і слабких сторонах, здатність до рефлексії, динамічні знання);

-     Компетентне ставлення до свого здоров'я (соматичне, клінічне, фізичне, психологічне здоро­в'я; рівень валеологічних знань);

-     Самоосвітня  (здатність до самонавчання, власних прийомів самоосвіти, гнучкість застосування учнів в умовах швидких змін: постійний самоаналіз, самоконтроль за власною діяльністю);

-     Соціальна співпраця, робо­та в команді, комуніка­тивні навички (соціальне єднання, ціннісні орієнтації, саморегуляція, культура міжособистісних відносин).

В оцінюванні сформованості педагогічних компетентностей учителя виділяють:

1. Творче володіння сучасними технологіями:

1)   група розвивальних технологій:

- технологія модульного підходу;

- технологія розвитку критичного мислення;

- технологія рефлексивного навчання;

- технології проектного навчання (І.Чечель);

- технологія педагогічного супроводу;

2)   група операційних технологій:

- теорія розвитку особистості С.Божевільного;

- модель Блума «Таксономія цілей навчання», яка являє собою систему  класифікації предметів, принципів, фактів у зістав­ленні з їхніми суспільствами і логічними взаємодіями;

- ігрові технології;

- особистісно-орієнтоване навчання і виховання (І.Якиманська);

- теорія навчальної діяльності (Д.Ельконін, В.Давидов);

- проблемне навчання (ІЛернер, М.Махмутов);

- технології інтерактивного навчання (О.Пометун);

- модель освітнього простору (Г. Корнетов);

- модель творчого розвитку особистості (В.Андрєєв).

3)   група діяльністних  технологій:

- розв'язання педагогічних ситуативних завдань;

- виконання дослідницької роботи;

- виконання творчо – експериментальної роботи;

- кооперативні та інтерактивні технології;

- технології дистанційного навчання;

- апробація програмного забезпечення предметів художньо-естетичного циклу;

- створення  дидактичних засобів навчання.

4)   група інтерактивні технологій:

- тести з відкритими завданнями;

- включення учнів у дослідницьку діяльність;

- постановка та розв'язання проблемних завдань;

- диспути як ефективний засіб компетентнісного навчання;

- розв'язання ситуативних завдань;

- мультимедійне навчання, комп'ютерне моделювання;

-  використання навчальних проектів.

2. Переорієнтація  від предметного підходу у навчанні до компетентнісного потребує змістовних нововведень у педагогічну діяльність:

-       аналіз, осмислення змістових ліній Державних стандартів і нових програм;

-       осмис­лення та апробація  нових програм та підручників, їх змістового наповнення;

-       широке обговорення проблеми  формування компетентностей на всіх рівнях, включаючи педагогів, учнів, батьків, науковців, широку громадськість;

-       впровадження  компетентностного підходу у навчально - виховний процес через оновлення змістовної частини освіти та здійснення відповідного моніторингу якості;

-       методична допомога вчителю виділити предметні компетент­ності та способи їх впровадження і оцінювання;

-       методичне забезпечення но­вовведень (посібники, методичні рекомендації, збірники ситуативних завдань, дидактичний матеріал тощо).

-       посилення науково-методичної роботи щодо залучення педагогів до вивчення і осмислення проблематики та практики компетентнісно орієнтованого підходу, моделювання управлінської та методичної діяльності, перс­пективного педагогічного досвіду;

1.       Технологічне забезпечення нововведень у зв’язку з впровадженням

компетентнісно спрямованого підходу потребує певної підготовки учителів до конкретної роботи:

-       створення банку даних соціально-педагогічних досліджень, тек­стової, відео-

 та аудіовізуальної продукції;

-       посилення діяльнісної складової у навчально-виховному процесі, що

виключає  шаблонний підхід;

-       розробка схем, алгоритмів діяльності учня і вчителя в умовах компетентнісно спрямованого підходу;

-       введення в педагогічну практику написання вчителями концепцій, програм,

відкритих захистів творчих робіт з подальшою презентацією власних розробок колегам, отримання порад, участю у виставках досягнень, фестивалях, ярмарках педагогічних і методичних досягнень;

-       узагальнення технології презентації власного досвіду з орієнтацією на

потреби, з підкресленням новизни отриманих результатів в інноваційній діяльності;

-       впровадження в педагогічну практику проектної технології та його

інструментарію, як діяльного методу активізації творчості вчителя;

-       розширення редакційно-видавничої діяльності вчителів.

-       відповідність особистісної педагогічної системи та ефективність роботи

учителя у досягненні певної якості навчально-виховного процесу;

-       відповідність якості знань, вмінь , навичок учнів державним вимогам та

стандарту освіти до рівня загальноосвітньої підготовки учнів;

-       досягнення певних рівнів компетентностей учнів;

-       відповідність педагогічної системи учителя  статусу і потенціалу школи, її

можливостям;

-       відповідність якості та ефективності роботи вчителя запитам учнів, батьків,

суспільству;

-       володіння сучасними технологіями  навчан­ня, які сприяють формуванню

практичних навичок, пошуку й аналізу інформації, самонавчанню, самоорганізації, становленню ціннісних орієнтацій;

-       створення умов, за яких кожен учень мав би змогу здобувати не­обхідну

інформацію, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, для розв'язання поставлених вчителем та суспільством  проблем;

-       володіння навиками медіа-освіти,  які формують інформаційну

компетентність. Саме медіа-освіта впливає на формування життєво важливих компетенцій: уміння отримати інформацію з різних джерел, аналізувати її;

-       вміння формувати критичне мислення;

-       використовувати інформацію для розвитку вміння і навичок вчитися,

самоконтролю та самооцінки;

-        здійснювати оновлення  змісту варіативної складової (створювати та

упроваджувати факульта­тиви і спецкурси, авторські програми);

-       Приймати участь та розробляти програми щодо формування соціальної

компетентності і життєвих стратегій, максимально адекватних у новій соціальній ситуації («Пізнай свої здібності», «Моя програма естетичного самовиховання», «Лідер XXI століття», «Імідж ділової людини», «Твій шлях до успіху», «Твій життєвий проект», «Здоровий та культурний  спосіб життя» тощо).

-       Вміння відслідкувати рівні засвоєння компетентностей учнів;

-       розробка і впровадження інтерактивних технологій у процес навчан­ня та

посилення експертної оцінки за рівнем сформованості ключо­вих        

компетентностей.

-       активізування  систему соціологічних досліджень (опитування, анкети,

відкриті тести для батьків, громадськості тощо).